Сайт - Оф. сайт Винницкая и Могилёв-Подольская епархия.
Свято-Рождество-Богородичный Храм.
Винницкий район, Вороновица пгт.
Свято-Різдвяно-Богородичний Храм.

(текст: русский / украинский)

В п.г.т.Вороновице до 1977 года, т.е. до времени постройки нынешней церкви, была старая деревянная приходская церковь, уничтожена пожаром. Нынешний Рождество-Богородичный храм - кирпичный, на каменном основании, построен в 1777 г. на средства прихожан и бывшего вороновицкого помещика Грохольского. Отдельно от церкви стояла деревянная колокольня, построенная в 1780 г. В 1855 г. старанием прихожан, а также помещика Грохольского, вместо старой деревянной была построена новая каменная. С 70-х годов в церковном здании, вследствие того, что оно двукратно подвергалось ударам молнии, на сводах и на стенах стали обнаруживаться трещины. По приглашению священника Фомы Воронина в 1884 г. гражданский инженер А. Перниц и составил акт о необходимости пристройки к церкви двух приделов, которые служили бы к ее укреплению и расширению. В 1885г. означенный проект был утвержден, и в том же году южный придел выстроен вчерне, а в следующем 1886 г. выстроен вчерне и северный придел. Дальше, из-за отсуствия достаточных средств, работы производились только по отделке южного придела, который был освящен во имя св. Великомученницы Варвары. Строительные работы продолжались до августа 1889 г., когда и был освящен Кирилло-Мефодиевский придел. Пристройка приделов производилась на средства церковные, попечительские, а также значительные пожертвования как деньгами, так и материалом местных владельцев и служащих на степановских свеклосахарных заводах. Главная церковь внутри была выбелена известью. В ней иконостас деревянный, резной работы, в четыре яруса.

Из священнослужителей 18 века известен Гавриил Коцюбинский; направлен на Вороновицкий приход в 1770 году 25 апреля. По преданию, Коцюбинский был последним униатским священником, при котором произошло воссоединение церкви и прихода с православием. Сам священник Коцюбинский, несмотря на воссоединение всех своих прихожан, не пожелал возвратиться в лоно Православной Церкви, вследствии чего был удален от своей парафии.

После революции церковь была закрыта. Богослужения возобновились в 1941 году, после прихода немцев. В 1946 году церковь опять была закрыта и по распоряжению властей перестроена под кинотеатр. Лишь в 1992 году, по настоянию прихожан, здание церкви было передано церковной общине. Силами прихожан был восстановлен придел св. Великомученицы Варвары, где и совершаются Богослужения. По указу архиепископа Винницкого и Могилев-Подольского Макария в августе 1995 года был назначен священник Александр Онищенко.

В 1997 году на средства прихожан над притвором была построена кирпичная колокольня.

В 1999 году владыкой Макарием был освящён престол в приделе св. Великомученицы Варвары. В настоящее время силами церковной общины и на средства прихожан ведутся реставрационные работы снаружи и внутри храма.

________________________________________________________________

У смт. Вороновиці до 1777 року, тобто до часу побудови нинішньої церкви, була стара дерев\'яна парафіяльна церква, знищена пожежею. Нинішній Різдвяно-Богородичний храм - цегляний, на кам\'яному підмурку, побудований у 1777 р. на кошти парафіян і колишнього вороновицького поміщика Грохольського. Окремо від церкви стояла дерев\'яна дзвіниця, побудована у 1780 р. У 1855 р. стараннями парафіян, а також поміщика Грохольського замість старої дерев\'яної була побудована нова кам\'яна. З 70-х років у церковному будинку, внаслідок того, що він дворазово піддавався ударам блискавки, на зводах і на стінах стали з\'являтися тріщини. За запрошенням священика Хоми Вороніна в 1884 р. цивільний інженер А. Перниц склав акт про необхідність прибудови до церкви двох бокових вівтарів, які б сприяли її зміцненню і розширенню. У 1885р. зазначений проект був затверджений, і в тому ж році південний боковий вівтар вибудований (в чорновому варіанті), а в наступному, 1886 р. вибудований так само і північний боковий вівтар. Далі, через відсутність достатніх засобів робилась тільки обробка південного бокового вівтаря, який був освячений в ім\'я св. Великомучениці Варвари. Будівельні роботи продовжувалися до серпня 1889 р., коли і був освячений Кирило-Мефодіївський боковий вівтар. Прибудова бокових вівтарів робилась на засоби церковні, піклувальні, а також значні пожертвування як грошима, так і матеріалом місцевих власників і службовців на степанівських цукробурякових заводах. Головна церква всередині була вибілена вапном. У ній іконостас дерев\'яний, різьбленої роботи, у чотири яруси.

Зі священнослужителів 18 століття відомий Гаврило Коцюбинський; направлений на Вороновицький прихід у 1770 році 25 квітня. За переказами, Коцюбинський був останнім уніатським священиком, при якому відбулося возз\'єднання церкви і приходу з православ\'ям. Сам священик Коцюбинський, незважаючи на возз\'єднання усіх своїх парафіян, не побажав повернутися в лоно Православної Церкви, через що був відлучений від своєї парафії.

Після революції церква була закрита. Богослужіння відновилися в 1941 році, після приходу німців. У 1946 році церква знову була закрита і за розпорядженням влади перебудована під кінотеатр. Лише в 1992 році, на настійну вимогу парафіян, будинок церкви був переданий церковній громаді. Силами парафіян був відновлений боковий вівтар св. Великомучениці Варвари, де і відбуваються Богослужіння. За указом архієпископа Вінницького і Могилів-Подільського Макарія в серпні 1995 року був призначений священик Олександр Оніщенко.

У 1997 році на засоби парафіян над притвором була побудована цегельна дзвіниця.

У 1999 році владикою Макарієм був освячений престол у боковому вівтарі св. Великомучениці Варвари. В даний час, силами церковної громади і на засоби парафіян ведуться реставраційні роботи зовні й всередині храму.

Добавить фото Редактировать страницу