(текст: русский / украинский)

Винницкий храм Святителя Николая расположен в самом живописном районе Старого города на возвышенном гранитном плато левобережья реки Южный Буг. Церковь рублена из дубовых колод и представляет собой великолепный образец искусства подольских мастеров деревянного зодчества в стиле позднего украинского барокко. Это типичный для Юго-запада Украины трехчастный, трехъярусный храм с опоясывающей по всему периметру галереей. Особую изысканность срубам придают срезанные углы, образующие три постепенно сужающиеся кверху восьмерика. Сохранилась традиционная надпись на дверном косяке: "старанием ктитора Антона Постельника во имя Отца и Сына и Святаго Духа Аминь. Сооружися храм сей Святителя Христова Николая року Божия 1746 месяца апреля 11 дня". 31 августа того же года храм был освящен для богослужения. Возник он на месте сгоревшего одноименного деревянного храма, который сжег польский полководец Чаплинский.

Согласно древнему преданию небольшая часовенка в честь Святителя Николая появилась здесь уже в середине ХIII столетия. История сохранила для нас имена ее устроителей. Насельники Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры иеромонах Николай и монах Владимир, спасаясь из захваченного татаро-монголами Киева, остановились на ночлег у реки Бог (старинное название Южного Буга). В ночном видении явился им Святитель Николай и указал, где следует поставить крест и небольшую церковь в его имя. С тех пор храм стал символом неиссякаемой веры нашего народа, всякий раз возрождаясь из пепла. Последний раз восстанавливали его оседлые казаки. Вначале 70-х годов ХVIII столетия храм был захвачен униатами. В 1772 году правящий Балтский викарный епископ Иов рукоположил для Винницкой церкви Святителя Николая священника Петра Сокальского. В том же году казаки под руки вывели из храма униатского священника Михея Богоцкого. Так был освобожден от униатов первый храм в городе. В старом храме венчался соратник Богдана Хмельницкого легендарный Винницкий полковник Иван Богун. В новом во время визита в Винницу на литургии присутствовал император Николай Второй, который за прекрасное пение подарил золотой крестик певчей Постоловской.

С 1912 года настоятелем церкви Святителя Николая становится протоиерей Фома Мефодовский, исполнявший обязанности секретаря епархии.

После революции он неоднократно подвергался репрессиям. Его арестовывали в 1923, 1928, 1937 годах. Смертный приговор приведен в исполнение 5 декабря. Похоронен в братской могиле на кладбище по Хмельницкому шоссе. Всего за годы советской власти (по данным митрополита Смоленского и Калининградского Кирилла) было уничтожено около трехсот тысяч священнослужителей. Чудом уцелела главная святыня храма - единственная сохранившаяся из местного ряда древнего иконостаса икона Святителя Николая. Это уникальное творение подольских иконописцев конца ХVI - начала ХVII столетий. Под традиционным позолоченным деревянным окладом иконы сохранилась удивительной красоты риза, с любовью украшенная цветочками в характерном подольском стиле. Строгий лик Святителя, полный сострадания и любви к людям, и сегодня, как и много веков тому назад, напряженно всматривается в наши сердца, призывая хранить веру православную.

В настоящее время храм содержится и благоукрашается стараниями настоятеля архимандрита Алексия (Глущука). Храм по-прежнему является историческим оплотом Православия на земле Подольской, о чем символически свидетельствует его величественная колокольня, поставленная вопреки архитектурным канонам не по оси храма, а по типу крепостной башни на углу огражденного гранитной стеной церковного подворья.

Престольный праздник 22 мая в день перенесения мощей Святителя и чудотворца Николая из Мир Ликийских в Бар. Зимой 19 декабря в день памяти архиепископа Мир Ликийских, чудотворца Николая в храме торжественно празднуется отпуст.

Вінницький храм Святителя Миколая розташований у наймальовничішому районі Старого міста - на піднесеному гранітному плато лівобережжя ріки Південний Буг.

Церква рубана з дубових колод і являє собою чудовий зразок мистецтва подільських майстрів дерев\'яного зодчества в стилі пізнього українського бароко. Це типовий для Південно-Західної України триярусний храм з галереєю, що оперізує його по всьому периметру. Особливу витонченість зрубам додають зрізані кути, що утворюють три восьмерики, які поступово звужуються догори. Зберігся традиційний напис на дверному косяку: "Старанням ктитора Антона Постельника в ім\'я Отця і Сина і Святого Духа Амінь. Спорудився храм цей Святителя Христова Миколая року Божого 1746, місяця квітня 11 дня". 31 серпня того ж року храм був освячений для богослужіння. Побудований він на місці згорілого однойменного дерев\'яного храму, який спалив польський полководець Чаплинський.


Відповідно до стародавнього переказу, невелика капличка на честь Святителя Миколая з\'явилася тут вже в середині ХШ сторіччя. Історія зберегла для нас імена її засновників. Насельники Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ієромонах Миколай і чернець Володимир, рятуючись з захопленого татаро-монголами Києва, зупинилися на нічліг біля ріки Бог (стародавня назва Південного Бугу). У нічному видінні з\'явився їм Святитель Миколай і вказав, де потрібно поставити хрест і невелику церкву в його ім\'я. З тих пір храм став символом невичерпної віри нашого народу, усякий раз відроджуючись з попелу. Останній раз відновлювали його осілі козаки.

На початку 70-х років ХVШ сторіччя храм був захоплений уніатами. У 1772 році правлячий Балтський вікарний єпископ Іов рукоположив для Вінницької церкви Святителя Миколая священика Петра Сокальського. У тому ж році козаки під руки вивели з храму уніатського священика Михея Богоцького. Так був звільнений від уніатів перший храм у місті. У старому храмі вінчався соратник Богдана Хмельницького легендарний Вінницький полковник Іван Богун. У новому, під час візиту у Вінницю на літургії був присутній імператор Микола II, і за прекрасний спів подарував золотий хрестик співачці Постоловській.

З 1912 року настоятелем церкви Святителя Миколи став протоієрей Фома Мефодовський, який виконував обов\'язки секретаря єпархії. Після революції він неодноразово піддавався репресіям. Його заарештовували в 23, 28, 37 роках. Смертний вирок був виконаний 5 грудня. Похований у братській могилі на цвинтарі по Хмельницькому шосе.

Усього за роки радянської влади (за даними митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила) було знищено близько трьохсот тисяч священнослужителів. Чудом уціліла головна святиня храму - ікона Святителя Миколая з місцевого ряду древнього іконостаса. Це унікальний витвір подільських іконописців кінця ХVІ - початку ХVІІ сторіч. Під традиційним позолоченим дерев\'яним окладом ікони збереглася дивної краси риза, з любов\'ю прикрашена квітками в характерному подільському стилі. Лик Святителя, сповнений жалю і любові до людей, і сьогодні, як і багато століть тому, напружено вдивляється в наші серця, закликаючи зберігати віру православну. В даний час храм благоустроюється стараннями настоятеля архімандрита Олексія (Глущука).

Храм, як і раніше, є історичним оплотом Православ\'я на землі Подільській, про що символічно свідчить його велична дзвіниця, поставлена всупереч архітектурним канонам не по осі храму, а за типом фортечної вежі на куті огородженого гранітною стіною церковного двору.

Престольне свято 22 травня в день перенесення мощів Святителя і чудотворця Миколи з Мир Лікійських у Бар. Взимку 19 грудня в день пам\'яті архієпископа Мир Лікійських, чудотворця Миколая в храмі урочисто святкується відпуст.